Новий 2017 рік на порозі! 

Подякуймо 2016-й за все те хороше, 

що трапилося в нашому житті!

Дай Боже, щоби 2017-й був кращий, 
а головне - 

хай мир запанує на нашій благодатній замлі!!!

Святкує середня ланка Івангородської школи!!!

Урок у 6 класі за повістю Ч.Діккенса 

"Різдвяна пісня у прозі" 

(Конспект уроку читайте на сторінці "Уроки"

Там же знайдете і фотозвіт з уроку.

Приємного перегляду!)

 Все небо вкрите зірочками і одна з них - твоя.  З Різдвом Христовим я вітаю, бажаю миру і добра!  Здоров'я всій вашій родині, нехай Господь вас береже. І білий янгол цілу скриню любові й щастя принесе!

Вітаємо переможців ІІ (районного) етапу Всеукраїнських олімпіад із російської мови та літератури ( 10 грудня 2016 р.):

Жадан Едік,  10 клас, 1 місце;

Сорока Маринка, 11 клас,  2 місце.

Так тримати! Здоров’я Вам, творчої наснаги, успіхів у навчанні і ще багато перемог у житті!

В Івнгородській школі теж взяли участь
 у Міжнародній грі зі світової літератури "SUNFLOWER"

Дякую всім, хто відгукнувся на мої прохання!!!

Вітаю всіх переглядачів мого блогу! Дякую всім за увагу до моєї роботи. Велике прохання: якщо Ви зацікавились якимись матеріалами блогу, а тим більше їх використали, залиште коментарі, будь ласка. Буду вдячна як за позитивні відгуки, так і за об'єктивну критику.

Вірш улюбленого поета!

Ой ні, ще рано думати про все. Багато справ ще у моєї долі. Коли мене снігами занесе, тоді вже часу матиму доволі. А поки що — ні просвітку, ні дня. Світ мене ловить, ловить... доганя! Час пролітає з реактивним свистом. Жонглює будень святістю і свинством. А я лечу, лечу, лечу, лечу! — Григорій Савич! — тихо шепочу. Минає день, минає день, минає день! А де ж мій сад божествених пісень? Он бачиш, хто сидить в тому саду? Невже я з ним розмову заведу? Невже я з’їм те яблуко-гібрид, що навіть дух його мені набрид?! ...Прикипіли ноги до постаменту, хліб у торбі закам’янів. — Біда,— каже Григорій Савич.— Він мене таки спіймав, цей світ, добре хоч, що на тому світі. Нічого, якось відштовхнуся від постаменту, та й підемо. ...От ми йдемо. Йдемо удвох із ним. Шепоче ліс: — Жива із кам’яним! — Диви, дива! — Дивується трава.— Він кам’яний, а з ним іде жива! І тільки люди зморщили чоло: — Не може бути, щоб таке було. Та їх давно вже хтось би зупинив! ...Тим часом ми проходимо крізь час. Він твердо ставить кам’яну стопу. Йдемо крізь ніч, крізь бурю у степу. Крізь дощ і сніг, дебати і дебюти. Ми є тому, що нас не може бути.

«Ой ні, ще рано думати про все…» Ліна Костенко

Літні канікули потребують продовження... Ну хоча б ще на півроку. Дехто ще не вспів прокинутися, оговтатися від останнього дзвоника, а вже потрібно збиратися на перший... Як жаль, що літніх місяців усього три! 

Ці рядки народилися у моїх учнів після уроку памяті,

присвяченого Героям Небесної Сотні.

Метелик бажання весело злітав

І мрію небачену до неба підняв…

Я бажаю миру, злагоди, добра

Україні на многії-многії літа.

Там, де кров українська упала,

Квітка яскрава виростала…

І матері до неї будуть ходити

І Бога за Україну молити.

 Нічога Євгенія

Про Україну

Я люблю Україну, щиру, красиву, таку, як вона є, і ніколи не дозволю, щоб моя Україна загинула в рука ворогів.

Україна – це моя Душа, моя друга Мати, моя Батьківщина.

Україно! Я буду тебе завжди захищати, любити і милуватися твоєю красою, твоєю мовою.

Солдати, мої вірні солдати, я дуже вірю, що ви переможете у цій війні.

Мамо! Благослови Україну, благослови її вірних захисників!

Боже! Пошли моїй землі мир і спокій. Дай моїм людям краще життя, захисти їхню гідність

Україно! Я буду тебе любити завжди!

 Віка Краснікова