Сценарій педагогічної вітальні

Педагогічна вітальня

Ідеї В.О.Сухомлинського у новій українській школі

Мета: продовжити вивчення творчості відомого педагога;

          дослідити вплив  ідей Василя Сухомлинського на формування засад нової української школи;

         сприяти втіленню в педагогічну практику ідей великого гуманіста ХХ століття.

Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, праці педагога, відео матеріал.

Епіграф.               Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності –

 це перша заповідь виховання.

Василь Сухомлинський.

Перебіг роботи.

І. Вступне слово ведучого про актуальність педагогічної спадщини нашого земляка, великого гуманіста ХХ століття В.О.Сухомлинського в умовах реалізації концепції нової української школи. Відзначаючи 100-річчя з дня народження цієї великої людини, ми знову і знову звертаємо увагу на те, якими сучасними є ідеї Василя Олександровича, наскільки він випереджав своїх сучасників у розумінні того, що повинна давати школа своєму вихованцеві.

ІІ.  Перегляд відео ролика «Серце, що віддали дітям…Василь Сухомлинський» (дивись посилання:  https://www.youtube.com/watch?v=djyfKtrpo1w )

ІІІ. Обговорення змісту епіграфа та відео.

      ІV.   Виступи учасників педагогічної вітальні  за змістом праці В.О.Сухомлинського «Розумова праця і зв'язок школи із життям» (Обговорення статті у питаннях і відповідях)

1) Як можна виховати в людині органічну потребу працювати?

 - Щоб виховати в людини органічну потребу працювати, нетерпимість до неробства й лінощів, треба всьому процесу навчання в роки отроцтва і юності надати характеру цікавої, змістовної творчої праці. Продуктивна праця, що створює матеріальні цінності, все більше включає в себе роботу думки, інтелектуальну творчість. У поєднанні розумових і фізичних зусиль полягає приваблива сила праці.

2) Що означає: бути готовим до продуктивної праці?

 - Готовність до продуктивної праці включає в себе уміння трудитися розумово, здатність постійно розвивати свій розум, застосовувати його до творчого розв’язання трудових завдань. Психологічна готовність до праці саме і є переконанням людини у тому, що в майбутньому трудовому житті зусилля її рук будуть підкорені розуму, творчому задуму.

3) У чому небезпека навчання, яке перетворюється на самоціль?

 - Таке навчання не розвиває сили розуму, не прищеплює учням уміння використовувати набуті знання як у трудовій діяльності, так і для набування нових знань. У такому засвоєнні знань є учіння, але немає розумового виховання як підготовки розуму до самостійної праці.  Зв'язок розумової праці з життям, її творчий характер, розвиток сил розуму – ці питання навчально-виховного процесу посідають важливе місце в здійсненні зв’язку школи з життям

4) Які знання свідчать про готовність людини до життя?

  - Знання набувають роль фактора, що визначає готовність людини до життя, тільки тоді, коли ці знання здобуті активними розумовими зусиллями, поєднанням роботи рук і творчої думки. Своїм характером розумова праця в роки формування морального обличчя повинна бути такою, щоб розумові зусилля школяра спрямовувались насамперед на розв’язання питань, пов’язаних із життям.

5) Чи достатньо для глибоких знань учнів лише зрозумілого і дохідливого пояснення матеріалу вчителем?

 - Мислення, думання стає розумовою працею тільки тоді, коли воно цілеспрямоване, являє собою розв’язання завдання. Дуже важливо, щоб учитель на початку пояснення домігся, аби учні ясно уявляли, що саме треба зрозуміти, якої мети досягти в процесі мислення під час вивчення даного матеріалу. Досвідчені вчителі розуміють, що детальне пояснення того чи іншого явища, події, закономірності повинно не тільки розкривати перед учнями суть матеріалу, а й учити їх мислити, самостійно приходити своїми силами до такого ж детального пояснення.

6) Коли знання стають переконаннями учнів, причому такими, якими дорожать?

 - Характерною особливістю роботи учнів у кращих педагогів є дослідницький підхід до предмета вивчення. Учневі не дають готових висновків, доведень правильності тієї чи іншої істини. Учитель дає учням можливість висунути кілька можливих пояснень, в самій дійсності шукати підтвердження й спростування кожної з висунутих гіпотез. Учні доводять одне й спростовують інше – як практикою у вузькому розумінні цього слова, тобто безпосередніми спостереженнями над фактами і явищами, так і опосередкованим мисленням. Знання при цьому не пасивно засвоюються, як звикли говорити вчителі, а здобуваються активними зусиллями. Тому такі знання стають переконаннями, і учні дорожать ними.

7) Якими є умови формування діяльного творчого розуму?

 - Завдяки дослідному, дослідницькому підходу до найпростіших видів трудової діяльності в учнів уже в роки отроцтва і юності формується переконання в тому, що можливості для багатого духовного життя залежать не від того, де житиме людина – в місті чи в селі, а від самого трудівника, від його підходу до справи. Це переконання відіграє велику роль у становленні морального обличчя людини.

  Всебічний розвиток включає в себе готовність не тільки до виконання певних трудових обов’язків, а й до творчого перетворення, до постійного удосконалення самої праці.  Праця, в основі якої лежить дослідна, дослідницька мета, не тільки поглиблює знання, а й формує діяльний, творчий розум. Завдяки досвіду такої праці, набутому в роки отроцтва і юності, у людини виробляється цінна якість – здатність бачити в кожному ділі його інтелектуальну сторону, уміння знаходити все нові й нові можливості для поєднання зусиль розуму і рук.

  Високий інтелектуальний рівень праці в роки становлення морального обличчя – одна з найважливіших умов виховання нової людини.

V. Колективна творча справа учасників педагогічної вітальні: створення пам’ятки  «Поради вчителеві, що працює в новій українській школі » (за цитатами В.О.Сухомлинського)

- Найголовніше у житті педагога – це любов до дітей.

- Людину можна виховати лише добром.

- Виховуй у собі людську душу.

- Найважливіше і найважче для людини – завжди, за будь-яких умов залишатись людиною.

- Виховання – це, насамперед, слово, книга і живі людські стосунки.

- Виховуючи дітей, виховуйте насамперед себе.

- Не перетворюйте навчання у самоціль.

- Готуйте розум дитини до самостійної праці.

- Зробіть так, щоб знання не пасивно засвоювалися, а здобувалися активними зусиллями.

- Розвивайте і виховуйте природні здібності дітей.

- Зробіть усе, щоб дитина у школі відчувала себе щасливою.

- Пам’ятайте, що «знання без виховання – меч у руках божевільного».

Використана література .

1. В.О.Сухомлинський. Вибрані твори в п’яти томах. Том п’ятий.

Видавництво «Радянська школа», Київ – 1977 рік, ст.53-69.

2. Матеріали Інтернету.