Матеріали до тематичної пресінформації для учнів середніх і старших класів на тему "Нобелівська премія - найкращим! "

Мета: поглибити знання учнів про Нобелівську премію;познайомити із творчістю лауреата в області літератури 2016 року Боба Ділана;

 розвивати вміння орієнтуватися у світі інформації, вчитися її критично сприймати, аналізувати; 

сприяти вихованню патріотизму та почуття власної гідності.

Боб Ді́лан (Bob Dylan) — псевдонім Ро́берта А́ллена Ці́ммермана (англ. Robert Allen Zimmerman) (* 24 травня 1941, Дулут, Міннесота, США) — американський співакукраїнсько-литовського єврейського походження, композитор, поет і гітарист, з лірики якого запозичено багато крилатих фраз, а музика вплинула на творчість величезної кількісті композиторів-піснярів. Володар премій Греммі та Оскар. Лауреат спеціальної Пулітцерівської премії (2008) «за визначний вплив на популярну музику й американську культуру за допомогою ліричних композицій виняткової поетичної сили».^[1] Лауреат Нобелівської премії з літератури 2016 року за «створення нових поетичних експресій в американській пісенній традиції».^[2] Найтитулованіший митець в історії масової культури.

Починаючи з 1994 року, Боб Ділан видав шість книжок зі своїми малюнками та його картини були представлені у багатьох відомих галереях. Як музикант, він продав понад 100 мільйонів платівок, що робить його одним із найуспішніших музикантів сучасності.

Життєпис[ред. • ред. код]

Дитинство і юність[ред. • ред. код]

Народився 24 травня 1941 у містечку Дулут (штат Мінесота) в сім'ї дрібного торговця. Батьки музиканта Абрахам Ціммерман і Беатриса Стоун брали активну участь у житті невеликої місцевої єврейської громади. Його предки — євреї, вихідці з України: дідусь і бабуся по лінії батька, Зігман і Анна Ціммерман, виїхали до США з Одеси у зв'язку з єврейськими погромами 1905 року. Предки по материнській лінії були литовськими євреями (Беньямін і Лібба Едельштейн), які емігрували в 1902 році. В автобіографії Боб Ділан пише, що рід його бабусі по материнській лінії походить з Туреччини, де носив прізвище Киргиз.

У 1947 батько Роберта захворів на поліомієліт, і сім'я переїхала до сусіднього міста Хіббінг. У дитинстві Роберт багато слухав музичні передачі з записами блюзів. Особливо його вразила фолк-музика Хенка Вільямса і Вуді Гатрі. Вуді Гатрі дуже вплинув на Боба Ділана. На початку свого музичного становлення більша частина репертуару Ділана складалася з композицій Гатрі. Також Боб переймав манеру співу і деякі гітарні прийоми Гатрі, хоч у житті вони зустрічались один раз, коли Ділан провідав його у психлікарні. Він опановує ази гри на гітарі, його улюбленим інструментом стає губна гармоніка. У 10 років він написав перші вірші.

Під час навчання у середній школі Боб виступає у складі різних колективів, які виконували народну музику в кафе і барах. Музичні заняття він продовжує і після вступу доУніверситету Міннесоти (1959). За свою кар'єру він користувався декількома псевдонімами. Але основним його псевдонімом, під яким його знає весь світ, став Боб Ділан, де прізвищем стало ім'я улюбленого поета Ділана Томаса (що сам Ділан з деякого часу заперечує).

Музична творчість[ред. • ред. код]

Він починав писати в традиції народної музики. Його ранні пісні альбому «The Freewheelin' Bob Dylan» 1963 і «Часи, вони змінюються» 1964 асоціювалися з громадським рухом США за права людини й антивоєнним рухом. З 1965 він працює в індивідуальному стилі рок («Highway 61 Revisited» 1965 і ін). У 1991 він випустив диск, в котрий ввійшло 58 пісень, що раніше офіційно не видавалися — «The Bootleg Series, Vols. 1-3: Rare And Unreleased, 1961—1991». Цей диск став першим із серії колишніх бутлегів, а в 2005 році вийшла п'ята збірка — Vol. 7. У доробку живої легенди рок-музики 32 студійних, 9 концертних та 15 збірних альбомів.

Боб Дилан – лауреат Нобелівської премії з літератури за 2016-й рік

Формулювання Нобелівського комітету таке: «за створення нової поетичної мови у руслі великої американської пісенної традиції».

Рокери тріумфують.

Фанати шаленіють.

Професійні письменники морщаться.

Боба Дилана висували на здобуття Нобелівської премії давно, починаючи ще з 1996 року. Рано чи пізно це мало статися і нарешті сталося.

Для мене, наприклад, логіка Нобелівського комітету цілком зрозуміла. Пісні Боба Дилана змінили світ. Він став звучати по-іншому, ніж звучав до нього. Тому що Дилану вдалося вчинити найбільшу революцію в рок-музиці: основну ставку у пісні зробити на текст, тобто поезію, тоді як до нього ставку робили здебільшого на музику. Після нього і після «Бітлів» (які, до речі, навчалися на піснях Дилана) розвиток рок-музики пішов саме цим шляхом і йде ним, здається, і досі.

Ризиковане присудження Нобелівської премії Бобу Дилану – це данина пошани цілій епосі, насамперед епосі 60-х років минулого століття, яку можна назвати також епохою Боба Дилана. Це данина пошани його Тамбурину, а під цей тамбурин співало й співає не одне покоління людей в усьому світі. Зрештою, це данина пошани тим ідеям та ідеалам (естетичним та етичним насамперед), які увійшли в плоть і кров сучасної постмодерної людини і вплинули на формування її світогляду і смаку.

Магія диланової поезії (як і будь-яка магія взагалі) майже не піддається аналізу. Його пісні замало читати, їх треба слухати, розуміти і відчувати, магія його поезії первозданна – не лише у текстах і мові (а в його піснях таки багато «тексту» – вони тривають по шість, по вісім, по одинадцять хвилин, це, фактично, невеличкі поеми) але і в голосі, мелодиці, інтонаціях. Поезія Дилана – складне синтетичне явище, поєднання традиційного світогляду американської народної пісні і європейських модерністських «фішок» 19-20-го століть, із сюрреалізмом, потоком свідомості і театром абсурду включно, не кажучи вже про поезію американських бітників. Причому ця «димна суміш» на диво органічно і доволі точно відбиває світовідчуття людини другої половини 20-го століття. Хто я? Де я? Що я роблю в цьому світі? Що буде зі мною і з цим світом далі? 

Blowin'in the wind

Звучание ветра

How many roads must a man walk down Before you call him a man? Yes, ’n’ how many seas must a white dove sail Before she sleeps in the sand? Yes, ’n’ how many times must the cannonballs fly Before they’re forever banned? The answer, my friend, is blowin’ in the wind The answer is blowin’ in the wind How many years can a mountain exist Before it’s washed to the sea? Yes, ’n’ how many years can some people exist Before they’re allowed to be free? Yes, ’n’ how many times can a man turn his head Pretending he just doesn’t see? The answer, my friend, is blowin’ in the wind The answer is blowin’ in the wind How many times must a man look up Before he can see the sky? Yes, ’n’ how many ears must one man have Before he can hear people cry? Yes, ’n’ how many deaths will it take till he knows That too many people have died? The answer, my friend, is blowin’ in the wind The answer is blowin’ in the wind

Сколько дорог тебе нужно пройти, Чтоб человеком стать? Да, и сколько голубка морей пролетит, Чтобы на суше поспать? Да, и сколько же ядер летает, пока Их кто-нибудь не запретит? Ответ тебе, друг, пусть в ветре прозвучит, Пускай ответ в ветре прозвучит. И сколько веков существует гора, Прежде чем в море упасть? И сколько лет люди должны в рабстве жить, Чтобы свободными стать? И сколько же может любой человек Не видеть вещей простых? Ответ тебе, друг, пусть в ветре прозвучит, Ответ тебе в ветре прозвучит. Сколько ты должен кверху смотреть, Чтоб небеса увидать? И сколько ушей тебе надобно, чтоб Плач людской все же понять? Сколько умрет людей, чтоб понял ты, что их в земле много лежит? Ответ тебе, друг, пусть в ветре прозвучит, Ответ тебе в ветре прозвучит. Автор перевода — Guitaroman Страница автора

Лиш вітер тобі відповість (Blowin' in the wind) - 1963

Скільки років потрібно горі –
зрости і розпастись на пил?
І скільки  деяким людям рости,
щоб волі сягнуть, мов  крил?
І скільки можна оббріхувать світ,
вдаючи, що усе як слід?
Лиш вітер тобі на це відповість.
Лиш вітер тобі відповість.
Скільки треба вдивлятись увись,
щоб небо сяйнуло в очу?
І скільки людині потрібно вух,
щоб в світі весь плач почуть?
І скільки смертей пережити вщерть,
щоб змірять людськую смерть?
Лиш вітер тобі на це відповість.
Лиш вітер тобі відповість.

Blowin' in the Wind — пісня Боба Ділана, випущена 1963 року. Вийшла в альбомі The Freewheelin' Bob Dylan, а також як сингл. 1999 року пісня отримала премію Греммі. Ця пісня потрапила до списку 500 найкращих пісень усіх часів за версією журналу Rolling Stone

Офіційний реліз пісні «Blowin' In The Wind» відбувся 27 травня 1963 року на лейблі «Columbia Records». Жанр музики цієї пісні музикознавці визначають, як фолк. У 1960-ті роки «Blowin' In The Wind» став гімном руху за громадянські права жителів Америки, оскільки ця пісня розкривала такі теми, як війна і мир, свобода і щастя. Приспів пісні «Відповідь, мій друг у повітрі» (англ. The answer, my friend, is blowin' in the wind), був охарактеризований музикознавцями, як «неоднозначний». У чарті «Billboard» в липні 1963 року пісня «Blowin' In The Wind» зайняла 2-е місце. Багато співаків та музикантів надалі виконували свої кавер-версії на пісню Боба Ділана. Свої версії цієї пісні записали такі своєрідні музиканти, як Марлен Дітріх, Елвіс Преслі, «Peter, Paul and Mary», «The Hollies», Дюк Еллінгтон, Ніл Янг, ЕТА Джеймс, Стіві Уандер і Доллі Партон.  

Господарі війни (с)  - Masters of War  – 1963

Гей, панове війни!

Ви, творці усіх мін,

Ви, творці усіх бомб,

Смертоносних машин;

Ви сховались між стін,

За письмові столи,

Я вас бачу наскрізь,

Де б ви всі не були.

Ви, що вмієте сіять

Лиш попіл-золу,

Ви зламали мій світ,

Наче ляльку малу;

Ви дали автомат

І послали вбивать,

А самі потікали,

Бо кулі свистять.

Ви навчились у Юди

Мистецтва брехні:

"Можна виграть війну!" —

Клянетесь ви мені.

Та я бачу наскрізь

Ваші очі й уми,

Немов бачу крізь воду,

Що стікає в ями.

І ви квапите інших —

Хай під кулі ідуть,

А ви дивитесь, як

Цифри смерті ростуть.

Ви сховались в маєтках,

А кров юнаків

Витікає в грязюку

Тисячами струмків.

Найжахливіший страх

Ви жбурнули усім —

Страх народжувать діток

В світі страшнім.

За загрозу дитині,

Яка ще й не жила,

Ви не варті, щоб кров

В ваших жилах текла.

Що я знаю насправді,

Щоб так говорить?

Ви скажете: молодий!

Ви скажете: вчися жить!

Та я знаю одно,

Хоч молодший за вас,

Сам Ісус би ніколи

Не пробачив би вас.

Є одне запитання,

Гроші можуть усе,

Чи вам куплять прощення?

О, ви вірите в це!

Та на смертному ложі

Не спасуть бариші,

Бо ніякі вам гроші

Не відкуплять душі.

І я вірю, що ви

Скоро всі помрете.

Я піду за труною

В це полудне бліде;

Я копатиму яму,

Я гукну: "Опускай!"

І нарешті я впевнюсь,

Що ви мертві. І край.