Вітаю всіх переглядачів мого блогу! Дякую всім за увагу до моєї роботи. Велике прохання: якщо Ви зацікавились якимись матеріалами блогу, а тим більше їх використали, залиште коментарі, будь ласка. Буду вдячна як за позитивні відгуки, так і за об'єктивну критику.

Вірш улюбленого поета!

Ой ні, ще рано думати про все. Багато справ ще у моєї долі. Коли мене снігами занесе, тоді вже часу матиму доволі. А поки що — ні просвітку, ні дня. Світ мене ловить, ловить... доганя! Час пролітає з реактивним свистом. Жонглює будень святістю і свинством. А я лечу, лечу, лечу, лечу! — Григорій Савич! — тихо шепочу. Минає день, минає день, минає день! А де ж мій сад божествених пісень? Он бачиш, хто сидить в тому саду? Невже я з ним розмову заведу? Невже я з’їм те яблуко-гібрид, що навіть дух його мені набрид?! ...Прикипіли ноги до постаменту, хліб у торбі закам’янів. — Біда,— каже Григорій Савич.— Він мене таки спіймав, цей світ, добре хоч, що на тому світі. Нічого, якось відштовхнуся від постаменту, та й підемо. ...От ми йдемо. Йдемо удвох із ним. Шепоче ліс: — Жива із кам’яним! — Диви, дива! — Дивується трава.— Він кам’яний, а з ним іде жива! І тільки люди зморщили чоло: — Не може бути, щоб таке було. Та їх давно вже хтось би зупинив! ...Тим часом ми проходимо крізь час. Він твердо ставить кам’яну стопу. Йдемо крізь ніч, крізь бурю у степу. Крізь дощ і сніг, дебати і дебюти. Ми є тому, що нас не може бути.

«Ой ні, ще рано думати про все…» Ліна Костенко

Літні канікули потребують продовження... Ну хоча б ще на півроку. Дехто ще не вспів прокинутися, оговтатися від останнього дзвоника, а вже потрібно збиратися на перший... Як жаль, що літніх місяців усього три! 

Ці рядки народилися у моїх учнів після уроку памяті,

присвяченого Героям Небесної Сотні.

Метелик бажання весело злітав

І мрію небачену до неба підняв…

Я бажаю миру, злагоди, добра

Україні на многії-многії літа.

Там, де кров українська упала,

Квітка яскрава виростала…

І матері до неї будуть ходити

І Бога за Україну молити.

 Нічога Євгенія

Про Україну

Я люблю Україну, щиру, красиву, таку, як вона є, і ніколи не дозволю, щоб моя Україна загинула в рука ворогів.

Україна – це моя Душа, моя друга Мати, моя Батьківщина.

Україно! Я буду тебе завжди захищати, любити і милуватися твоєю красою, твоєю мовою.

Солдати, мої вірні солдати, я дуже вірю, що ви переможете у цій війні.

Мамо! Благослови Україну, благослови її вірних захисників!

Боже! Пошли моїй землі мир і спокій. Дай моїм людям краще життя, захисти їхню гідність

Україно! Я буду тебе любити завжди!

 Віка Краснікова

Давайте подумаємо над питанням:

Як жити?

Жить надо проще, жить надо легче,

Все принимая, что есть на свете.

С.Есенин.

Життя – така проста і легка штука,

Та іноді впадаємо у розпач ми,

Коли якась проблема у вікно постука,

А чи журба накриє нас крильми.

Сумуємо чи сердимось, чи плачем

І забуваєм часто про святе.

Легких шляхів шукаємо, Одначе,

Душі криниця раптом заросте?..

А жити треба, як писав Єсенін,

Простіше, легше. Може так любий,

Адже в душі у кожного свій геній,

Ти зберегти в собі його зумій!

Не пізно жити так почать ніколи:

Із радістю у кожен день іди,

Шануй себе і всіх, хто є навколо,

І лиш добро в своїм житті роби.

А жити так непросто і так легко,

І складно так тому, хто йде у світ

Із думкою, як світ зробить добрішим…

За все на світі він трима одвіт…

Анонс!

28 вересня - річниця від дня народження В.О.Сухомлинського (1918-1970), тож пропонуємо до Вашої уваги розробку виховної години для учнів середніх класів за працею Великого педагога "Як виховати справжню людину" на тему "Закони дружби" 

 

Можно лежать на мосту и смотреть, как течет вода. Или бегать, или бродить по болоту в красных сапожках, или же свернуться клубочком и слушать, как дождь стучит по крыше.
Быть счастливой очень легко.

Туве Янссон "Все о муми-троллях"